Загрози

Наразі Україна переживає системну кризу, оскільки зростаючий вплив кліматичних змін поєднується з руйнівними екологічними наслідками триваючої війни. Цей подвійний тиск створює безпрецедентне навантаження на екологічні системи, причому найгостріша вразливість спостерігається у водному секторі.

Підвищення температури та зміна режиму опадів уже не є віддаленими прогнозами, а стали безпосередніми загрозами, що призводять до сильних посух та стрімкої деградації біорізноманіття. Ці чинники ставлять під загрозу засоби до існування та інфраструктуру, необхідні для довгострокового розвитку країни, особливо в Одеській області та вздовж узбережжя Чорного моря. Там поєднання підвищення рівня моря та екстремальних погодних умов посилює прибережну ерозію та загрожує життєво важливим портам і сільськогосподарським об’єктам.

Стійкість природного середовища України додатково підривається руйнуваннями, пов’язаними з конфліктом, що завдало важкого удару по водних та прибережних екосистемах країни. Війна призвела до повсюдного забруднення через пошкоджені промислові об’єкти та катастрофічне руйнування водної інфраструктури, що серйозно порушило природний колообіг води.

У прибережних районах та річкових басейнах забруднення водно-болотних угідь і знищення природних прибережних буферів обмежили можливості громад щодо сталого управління ресурсами. Оскільки водно-болотні угіддя висихають, а прибережні ландшафти понівечені конфліктом, природні захисні механізми, які зазвичай забезпечують утримання води, її фільтрацію та захист від штормів, виходять із ладу. Це погіршення стану екосистем безпосередньо знижує адаптаційну здатність країни в той час, коли гідрологічна стабільність є найбільш критичною.

Гасіння пожежі на сільськогосподарських угіддях підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Ці виклики ускладнюються історією нераціонального землекористування, де інтенсивне сільське господарство та осушення водно-болотних угідь уже знизили здатність ландшафту утримувати воду та регулювати місцевий клімат. У посушливих південних регіонах, зокрема в Одеській області, втрата вологи в ґрунті та відступ природних водойм прискорюють деградацію земель. Хоча український уряд заклав стратегічний фундамент у "Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату" 2021 року, залишається значний розрив між національною політикою та її впровадженням на місцях. Наразі невідкладні гуманітарні пріоритети та завдання з відбудови часто затьмарюють довгострокові зусилля з адаптації узбережжя та водних ресурсів, залишаючи місцеву владу без необхідних інструментів, фінансування чи спеціалізованого планування адаптації для захисту своїх берегових ліній та водопостачання.

Подолання цих взаємопов’язаних криз вимагає фундаментального зсуву в бік інтеграції адаптації до зміни клімату в усіх секторах та на всіх рівнях. Відновлюючи здорові екосистеми, Україна може впроваджувати економічно ефективні рішення, такі як екосистемна адаптація (EbA). Захист і відновлення заплав, прибережних водно-болотних угідь, дюнних систем та природних водозборів у таких регіонах, як Одеська область, можуть допомогти захистити громади від кліматичних екстремумів — включаючи прибережну ерозію, штормові нагони та посуху — водночас підтримуючи сталий розвиток і національне відновлення. Зміцнення ролі природи — особливо у вразливому Чорноморському регіоні — є не просто екологічним пріоритетом; це життєво важлива необхідність для забезпечення безпеки, процвітання та стійкості українського суспільства в умовах мінливого клімату

Значне зниження рівня води в озері Світязь